Свідків Голокосту, тих, хто був депортований до таборів смерті, стає дедалі менше. Зберегти їхні свідчення для майбутніх поколінь взялися співробітники британського Національного центру вивчення Голокосту. Вони записали на 3D-камери спогади 10 людей, які відповіли на тисячу питань.

Кожен користувач проекту “Forеver” може провести віртуальну розмову з вцілілими у нацистських концтаборах, ставлячи найпоширеніші питання щодо Голокосту. 81-річний Стівен Франк народився в Амстердамі, він був ув‘язнений у концтаборі Терезиенштадт.

Стівен Франк: “Прощення — це тривалий і складний процес, тому що він починається з ненависті та бажання помсти. Але поступово ці почуття замінюються іншими сильними емоціями, які вирують у вашому серці.”

Сара Ковард, директор з розвитку у Національному центрі вивчення Голокосту: “Діти і майбутні покоління не матимуть можливості зустрітися з тими, хто вцілів під час Голокосту. Тому ми хотіли знайти спосіб збереження зв‘язку між майбутніми поколіннями і тими, хто пережив ув‘язнення у концтаборах. Це дуже важливо. Завдяки цифровим технологіям ми створили проект, де віртуальні розмови зможуть відбуватися і через 20, 50 та 100 років.”

Мала Трибіх пережила депортацію в юному віці, а її мати та сестра були жорстоко вбиті. Спогади і відповіді на питання для неї були болісними, оскільки давні рани досі не загоїлися.

Мала Трибіх, вціліла під час Голокосту: “Я беру участь в проекті, щоб расизм, антисемітизм, дискримінація більше не завдавали шкоди суспільству. Я хочу, щоб це все зникло назавжди.”

“Над вашою матір‘ю знущалися?”, — запитує репортер.

Стівен Франк: “Ні, ні, і в таборі вона навіть не хворіла. Це було дивовижно.”

Деніел Суґарман, репортер Jewish Chronicle: “Мене це надзвичайно вразило. У минулому для цього потрібно було йти у глядацькі зали, дивитися відеозаписи свідчень людей. Однак такий інтерактивний досвід — це щось надзвичайне.”

Віртуально порозмовляти з тими, хто пережив ув‘язнення у концтаборах, можуть всі відвідувачі британського Національного центру вивчення Голокосту.