Правила Європейського Союзу щодо надання притулку зазнали краху під тиском безпрецедентного припливу міґрантів. Вони прибувають переважно з Африки, Сирії та Іраку і намагаються дістатися Шенґенської зони. Для них вона означає можливість перетинати внутрішні кордони Європейського Союзу без паспортного контролю. Але що це – шенґенська зона? Звідки вона?

14 червня 1985 року 5 країн-членів ЄС – Бельгія, Франція, ФРН, Люксембурґ та Нідерланди – ухвалили створити територію без унутрішніх кордонів. Угоду було підписано на річковому пароплаві на річці Мозелль біля Шенґена – маленького міста у Люксембурґу.

“Шенґенська зона” – це територія, що на ній людям ґарантоване вільне пересування. 1990 року до початкової угоди додали конвенцію, що набула чинності на 5 років пізніше. Цей документ скасував перевірки на внутрішніх кордонах і створив спільний для країн-підписантів зовнішній кордон.

Сьогодні до Шенґенської зони входить 26 країн, що з них 22 є членами ЄС, а ще 4 не входять до Європе