Бачата для Домініканської республіки – те ж саме, що джаз для Сполучених Штатів. Це не просто музика, це – емоційний вектор... Спосіб, у який мешканці Домініканської республіки висловлюють свою радість, біль, страждання...

Рафаель Таверньє, Євроньюз:
“Тут, на півострові Самана, місцеві мешканці розповідають нам історію цього танцю, який тішиться неабияким успіхом у Європі”.

“У Домініканській Республіці чимало людей не люблять бачату, оскільки вона була заборонена в цій країні, її вважали вульгарним та надміру чуттєвим танцем, який не личить танцювати людям з вищих шарів суспільства. Таким чином, бачата була немовби стигматизована і досі поступається за популярністю іншому національному танцю – меренґе. Проте тепер дуже зросла, не в останню чергу завдяки зусиллям ентузіастів (як от Ромео Сантос та Хуан Луїс Ґерра), які популяризували бачату скрізь у світі”, – розповідає Руді Ель Тіґере, директор місцевої школи танцю.

Звісно, з часом бачата дещо видозмінилась, проте зберегла свою