-Джоан Лю почала працювати в організації “Лікарі без кордонів” 1996 р, а очолила її – 2013 р.
-Вона має медичну освіту і додаткові кваліфікації лікаря-педіатра.
-Вона багато працювала у лавах “Лікарів без кордонів” у гарячих точках.
-Вона з дитинства мріяла працювати у подібній організації.
-Вона народилася у Квебеку в Канаді.

Ці люди готові їхати туди, куди багатьом вирушати лячно – вони готові боротися з Еболою, працювати там, де вирують конфлікти: у Сирії, Іраку, Нігерії, Центрально-Африканській Республіці, в Україні. Цей список можна продовжувати. “Лікарі без кордонів” – завжди на передовій. Я запросила до розмови міжнародного президента організації Джоан Лю. Ми поговоримо про найгарячіші геополітичні точки. Дякую, що завітали до “Глобальної розмови”.

Ізабель Кумар, Euronews: “Лікарі без кордонів” гостро розкритикували міжнародну спільноту за реакцію на поширення Еболи. З одного боку реакція була надто повільною, з іншого – не зовсім адекватною і неповною. Чи покращився стан речей на сьогодні і чи задоволені Ви зараз?”

Джоан Лю: “Задоволена – гучно сказано. Я сказала б, що наш сигнал нарешті почули. що певні речі були організовані. Зараз ми хочемо, аби реакція стала гнучкішою. Багато з того, що робиться для подолання Еболи сьогодні, – це реакція на вчорашні потреби. Ми ж наголошуємо на тому, що потреби вже змінилися, і треба діяти відповідно до цих нових викликів. Наприклад, нам уже непотрібні такі великі центри на 100 чи 200 ліжок для ізолювання заражених Еболою. Натомість нам потрібні менші центри у сільській місцевості. Ось це проблема.”

Euronews: “Ви були там, на місці епідемії. Як виглядає Ебола зблизька?”

Джоан Лю: “Думаю, я ніколи не зможу забути те, що я там побачила. Під час мого останнього візиту, я відвідала палату, де було семеро хворих. Троє з них були у дуже тяжкому стані. Вони були непритомні, у них ішла кров з рота та з заднього проходу. Медична ситуація була просто жахлива. Найнеприємнішим було те, що ці нещасні люди помирали абсолютно самотніми. Поруч з ними нікого не було – ні близьких, ні рідних, лише ми, лікарі, у костюмах космонавтів. Я глибоко переконана, що людина не має помирати сама.”

Euronews: “Скільки людей ще помре до того, як стан справ почне поліпшуватися? Уже померло понад шість тисяч, тисячі заражені. Скільки все це ще триватиме?”

Джоан Лю: “Прогнозувати щось вкрай складно. Були найпесимістичніші варіанти розвитку подій, коли казали, що до 2015 року ми будемо мати близько півтора мільйона хворих. Такого не буде. Але реальність полягає у тому, що попри те, що у деяких уражених регіонах темпи інфікування сповільнилися, святкувати ще рано. Ми ще не подолали Еболу.”

Euronews: “Ви почали випробовувати нові методи лікування у деяких з Ваших клінік. Розкажіть про це. Як просуваються справи? Коли будуть результати?”

Джоан Лю: “Ми сподіваємося розпочати випробовування принаймні двох антивірусних ліків на хворих у наших центрах у Західній Африці. Вони триватимуть кілька тижнів і, сподіваюся, що вже у першому кварталі 2015 року ми матимемо перші результати.”

Euronews: “А що стосується вакцини? Ці випробовування тривають у США, наскільки я знаю. Чи є вакцина найбільш надійним методом, що зупинить поширення хвороби, технічно та фізично?”

Джоан Лю: “Коли я думаю про майбутнє, то розумію, що саме вакцина може стати найефективнішим методом запобігти поширенню хвороби. Тому цей інструмент має бути доступним якомога швидше.”

Euronews: “А коли, на Вашу думку, буде це “якомога швидше”?”

Джоан Лю: “Ми сподіваємося, що це буде вже у 2015 році. Сподіваємося, що це буде вакцина, доступна для всієї Західної Африки.”

Euronews: “Ми запросили наших читачів в Інтернеті взяти участь у цій розмові, нам надійшло багато запитань через соцмережі. От, наприклад, Джен Скрейді запитує: “Чи дістаєте Ви підтримку, на яку ви розраховували?” Ви вже трохи розповіли про це, але яка країна найактивніше бореться з Еболою?”

Джоан Лю: “Сполучені Штати активно допомагають у Ліберїі. Вони спорудили там лікувальні центри. Водночас, якщо ми порівняємо те, що було зроблено, з тим, що обіцяв президент Обама у вересні, то побачимо, що реальність відстає від обіцянок. Проте, США долучаються до справи, дають гроші. Ми просимо всіх, хто нам допомагає, бути гнучкішими. Наприклад, нам вже не потрібні 17 лікувальних центрів на 100 ліжок кожен. Натомість, нам потрібні кілька центрів на 25 ліжок кожен. Вони мають бути у сільській місцевості. Тобто, наявну допомогу треба підганяти під наші потреби.”

Euronews: “Яким, гадаєте, буде довготерміновий ефект цього вірусу? Школи закриті, економіка потерпає. Як все це відіб‘ється на майбутньому?”

Джоан Лю: “Підуть роки на те, аби подолати наслідки цього. Ідеться і про померлих, і про шкоду, завдану інфраструктурі. Наразі ми не здатні повністю осягнути повний масштаб шкоди. Найголовніше не зациклюватися на чомусь одному, а думати про завтрашній день, про те, як можна буде реагувати на наступні виклики, не забуваючи про потреби сьогодення.”

Euronews: “Ця