Невеличкий сусід Франції не може похвалитися великою площею, вона сягає лише двох квадратних кілометрів, натомість у Монако є інший привід пишатися собою — море. У першому випуску “Монакського життя” ми поговоримо про тих, хто пов‘язав з ним свою долю. Перша зупинка — музей океанографії, заснований князем Альбером.

Мозаїка, фрески, люстри, усе це тут виконано в єдиному стилі і з єдиною метою — прославити море та його мешканців.

Сам Альбер доклав чимало зусиль, аби поглибити знання людства про флору та фауну Світового океану. Інша його заслуга — наполегливе вивчення Гольфстріму.

“Для того, щоб зрозуміти рух Гольфстріму, він пускав на воду Атлантичного океану спеціальні поплавки. У кожен з них вкладав записки різними мовами з проханням повідомити, де саме той чи інший поплавок знайшовся. Чимало хто відповів принцу! Таким чином він зміг скласти першу карту Гольфстріму”, — розповів Патрік Піґе, директор Інституту океанографії.

За життя Альбер І взяв участь у понад двадцяти експедиціях Атлантичним океаном і Середземним морем. Князь замовляв будівництво найсучасніших на той момент суден і цікавився інноваційними навігаційними приладами. Він зробив внесок у створення першої карти надр Світового океану, яка досі не втратила свого наукового значення.

“Монарх-науковець”, “монарх-дослідник”, таким Альбер увійшов в історію.

Після смерті Альбера минуло майже сторіччя, але приклад допитливого і наполегливого князя надихає монакських науковців і сьогодні.

Один з важливих напрямків досліджень — життя коралів.

Професор Дені Альман вивчає корали вже близько 25 років. Ми зустрілись з ним у місцевому науковому центрі:

“Сьогодні ми — єдина лабораторія у світі, де вирощують так багато різних видів коралів. У нас є можливість прискіпливо досліджувати їх і ставити експерименти”.

Мета одного з експериментів — з‘ясувати, як коралам вдається вижити в умовах збільшення кислотності океану у зв‘язку з глобальним потеплінням:

“Корали живуть тисячі років без жодних ознак старіння. Ми намагаємось зрозуміти, як їм вдається не старіти, і чому людям, наприклад, це не вдається. Ми не отримаємо відповідь на довічне запитання “як жити вічно”, але принаймні на запитання “як жити довго і не хворіти”.

Наша наступна зупинка — монакський яхт-клуб, збудований за планом легендарного архітектора Нормана Фостера.

Очільник клубу, Бернар Алесандрі, розповів нам про перлину колекції — 15-метрову “Туїґу”:

“Слово “туїґа” в одному з африканських діалектів — це “жираф”, тобто дещо елегантне, довге, чуттєве і привабливе”.

Яхти не лише прикрашають порт Монако, але і допомагають мініатюрній країні поповнювати бюджет і створювати робочі місця: вихід у море для прогулянки, наукових експедицій, оренда суден для бізнес-зустрічей та вечірок, — усі ці види діяльності працевлаштовують понад тисячу людей:

“Порахувати прямі прибутки від цієї галузі непросто. За нашими оцінками, йдеться про 600 мільйонів євро на рік. Це велика цифра, якщо врахувати площу Монако”.

Анн Ґлемарек, Євроньюз:

“Наша прогулянка добігла кінця. У наступному випуску програми “Монакське життя” ми поговоримо про перегони електромобілів та людей, які захоплюються цим спортом”.