Красномовніші за слова, його карикатури прикрашають першу шпальту легендарної французької щоденної газети Le Monde вже 30 років. Євроньюз зустрівся з художником Плантю у Брюсселі, куди той приїхав на презентацію документального фільму про життя і роботу дванадцятьох світових карикатуристів, які малюють для друкованих видань, часто ризикуючи власним життям.

Євроньюз:

“Цей документальний фільм — своєрідна кульмінація проекту, над яким Ви працюєте з 2006 року, коли за підтримки ООН створили спілку “Карикатура заради миру”. Ця спілка, якщо я не помиляюсь, об‘єднує 109 карикатуристів, про дванадцятьох з яких розповідає фільм. Поміж них і Ви. Як Ви обрали одинадцятьох інших?”

Плантю:

“Вибір робила режисер Стефані Валоатто під пильним наглядом продюсера Раду Міхайляну. Обидва знайомі з моєю роботою. Вони прагнули показати, що об‘єднує нас, карикатуристів. Що об‘єднує Дам‘яна Ґлеза з Буркіна-Фасо і палестинських карикатуристів або карикатуристів з Кот-д‘Івуару. Ми хотіли показати, що йдеться не про клуб художників, які дотримуються корпоративної точки зору, а про людей, які розмірковують як вільні журналісти. Усі теми, які ми піднімаємо у фільмі, не можуть не зацікавити глобальну спільноту, адже основна ідея, яку ми прагнемо донести, це той факт, що карикатуристи — це солдати демократії”.

Євроньюз:

“У трейлері до фільму ми бачимо сирійського художника, якому розбили фаланги пальців. Ваша спілка об‘єднує і прославляє карикатуристів, але чи здатна вона їх захистити?”.

Плантю:

“Коли сирійського карикатуриста Фертаза катували... Йому натягнули мішок на голову, йому методично розбивали фалангу за фалангою. Впродовж місяців він ходив у гіпсі. Про це потрібно говорити, потрібно запрошувати його в Європу, потрібно, щоб він брав участь у дебатах. Таким чином ми зможемо пролити світло на його роботу і на його опір. Ця людина — борець від голови до кінчиків пальців”.

Євроньюз:

“Пане Плантю, поговорімо про останні світові новини, зокрема про тему, над якою працювали і Ви, — про наступ радикальних ісламістів. Ось одна з Ваших карикатур. На ній ми бачимо лідера нафтомонархії, який безтурботно сипле долари на Обаму, щоб той залишався у коаліції проти джихадистів. Так Ви змалювали лицемірство, але скажіть, хто у цій ситуації нещиріший — країни, як Саудівська Аравія, які тривалий час спонсорували салафізм, або Захід, який закривав на це очі?”

Плантю:

“Ваше запитання передбачає очевидну відповідь. Перевага роботи над першою шпальтою Le Monde у тому, що я можу подзвонити шеф-редактору і сказати: “Знаєш, мене вже дістала “Ліга арабських держав”. Дійсно, скільки можна розповідати про те, що США втручаються у справи арабських країн, у справи Іраку, а інші країни регіону сплять, хроплять і нічого не роблять. Цей пан на малюнку спить на численних подушках. Варто сказати, що три чверті усіх мусульман світу — помірковані. А що робить цей пан? Він час від часу варить кашу з менш поміркованими. Аж раптом йому дзвонить Обама і каже, що непогано було б, якби він допоміг йому з Іраком. На що той кидає йому кілька пачок грошей. Але так не може тривати далі! Вставай, пане! Вставай, і допоможи своїм мусульманським братам”.

Євроньюз:

“Ось ще один з Ваших малюнків на ще одну непросту тему. Епідемія Ебола крокує заходом Африки. Біда прийшла на початку року, але міжнародна спільнота забила на сполох і почала мобілізувати сили лише зараз. Ніхто не поспішав, тому що це відбувається далеко, в Африці?”

Плантю:

“Звісно. Наша спілка вийшла на зв‘язок з африканськими карикатуристами. Поміж іншого, вони відомі своєю просвітницькою роботою. Політичні малюнки, звичайно, це теж важливо, але африканські художники пішли далі. Вони працюють над проектами під егідою ООН, “Юнісефу”. Ми намагаємось розповісти про їхню роботу світові. Ці надзвичайні люди як ніхто знають і можуть пролити світло на життя Африки”.

Євроньюз:

“Розтлумачте, будь ласка, ось цей малюнок. Йдеться про карикатуру, присвячену Україні. Припускаю, що Ви передали бачення ситуації очима європейців”.

Плантю:

“Нам, європейцям, є про що поговорити з Києвом, з українцями. Був момент, коли вони взяли ситуацію у свої руки, але потім раптом вирішили переглянути статус російської мови. Тоді я сказав собі: “Вони що, втратили розум?”. Інша сторона цією ситуацією скористалась, це був для них подарунок! Саме тому на цій карикатурі я намалював їх схожими. Я переконаний, що є чудові люди як поміж тих, хто любить російську культуру і російську мову, так і поміж тих, хто намагається поширити прекрасне бачення української демократії. Водночас не дуже розумні люди теж є з обох боків. Гадаю, ми, європейці, дуже потішили тих, хто чекав, щоб ми притисли росіян до стінки. Але я особисто не хочу їх ні до чого притискати. Не подумайте, що я люблю Путіна або його політику. Справа в іншому. Ми стільки разів обдурювали росіян, а вони мовчки дивились, як ми хазяйнували у Лівії, наприклад... Потрібно намагатись зрозуміти російську точку зору. Ми ж натомість надаємо перевагу кліше...”.

Євроньюз:

“Ми